САДЖАВСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА

У наш вік електронних технологій душа все ж іноді тягнеться до художнього слова, прагнучи хоча б на мить зануритися в таємничий світ поезії. Таку нагоду мали наші  читачі, побувавши на відкритому засіданні літературної кав’ярні «Суцвіття талантів» в стінах Ланчинської міської бібліотеки для дітей.  Своєю поезією частували гостей члени літературної студії «Бистрінь» ім..Н.Чира Марія Єрмакович, Марія Яновська, Ганна Дем’янчук, Мирослава Гордєєва-Мельник. Презентували перші поетичні спроби Марійка Грицюк з Саджавки, Уляна Завальнюк та Богдана Мицко з Добротова, Женя Іваночко та Софія Данилюк з Ланчина. Член НСПУ Галина Христан подарувала для Ланчинської бібліотеки свою нову книгу «Отченаш неба».  Серед глядачів знайшлося чимало дітей, які пробують писати вірші і прозу. Вони пообіцяли виступити на наступному засіданні. Хтозна, можливо, серед них підростають нові лауреати літературних премій.

"А пам'ять стоїть., як останній солдат--не кидає зброю", --ці рядки із поезії В.Герасим'юка мимоволі спливали на гадку під час урочистого посвячення меморіальної дошки на честь героя УПА Василя Пеньківського ("Сича"). У роки воєнного лихоліття В.Пеньківський зумів організувати усіх    тих парубків, кому не байдужа була доля України і майже сто молодих і дужих хлопців привів у сотню Спартана. Самі ж ті хлопці і вибрали його своїм референтом. А що добре орієнтувався вночі, то взяв собі псевдо “Сич”. З 1944 по 1947 рр. “Сич” водив своїх вояків у запеклі бої і завжди отримував перемогу в боях з ворогами-енкаведистами.. Любили і поважали його односельці. Однак начальнику Ланчинського НКВС Єрофєєву з допомогою зрадника вдалося вистежити “Сича” та його побратимів. Восени 1947 р. на п’ ятьох повстанців напали двадцять озброєних до зубів енкаведистів. “Сича” поранили в ноги і він впав на сиру землю. Щоб не попасти ворогам до рук, в одну мить направив цівку автома